Історія

 Інститут післядипломної освіти бере свій початок від створеного у червні 1949 року Інституту підвищення кваліфікації. Головною метою інституту було забезпечення кваліфікованими кадрами вищих навчальних закладів колишнього Радянського Союзу. В умовах тодішньої нестачі кадрів на інститут покладалась підготовка викладачів-кандидатів наук у галузі історії, філософії, політичної економії. Строк навчання був річний. За перші вісім років роботи в інституті підготовлено понад 400 кандидатів наук.   

У 1956 р. інститут було реорганізовано в Інститут підвищення кваліфікації (ІПК) викладачів суспільних наук із п’ятимісячним строком навчання. Головним завданням інституту стало підвищення теоретичного та науково-методичного рівня та педагогічної майстерності викладачів, розробка та впровадження сучасної методики викладання суспільних наук у вузах. З цією метою в інституті були створені кафедри історичних, філософських, економічних дисциплін, методики викладання суспільних наук, розгорнуто лабораторії лекторської майстерності, технічних засобів навчання, післядипломної освіти. За 1956-1991 рр. кваліфікацію в інституті підвищили 15715 викладачів суспільних наук вузів СРСР, а також 729 – з інших країн.

    У 1986-1990 рр. інститут виступив координатором Всесоюзної цільової комплексної програми «Вдосконалення викладання суспільних наук». Вперше вдалося зосередити увагу вчених на науковому дослідженні проблем суспільних наук, розробити нові підходи до викладання соціально-гуманітарних дисциплін у вищій школі.

    У березні 1991 р. за рішенням Міністерства вищої та середньої освіти України було накреслено заходи щодо перебудови ІПК. Найважливішим завданням колективу інституту стало науково-методичне забезпечення реалізації у вузах України нової концепції викладання гуманітарних та соціально-політичних наук. У зв’язку з частковою зміною профілю ІПК суспільних наук було перейменовано на ІПК викладачів гуманітарних наук.

    Проголошення України незалежною державою зумовило зміни в статусі інституту. Тепер головну увагу було зосереджено на підвищенні кваліфікації викладачів українських вузів. Відповідно до цього викладання в інституті було переведено на державну українську мову.

  Паралельно з ІПК у 1967-1990 рр. у Київському університеті діяв факультет підвищення кваліфікації (ФПК), на який покладалося підвищення кваліфікації вузівських викладачів, здебільшого природничих дисциплін. За ці роки на ФПК підвищили кваліфікацію 12767 викладачів.

    У 1991 р. ІПК та ФПК було об’єднано, а на їх базі утворено Інститут підвищення кваліфікації викладачів вищої школи. 1 лютого 1992 року зроблено перший набір слухачів до інституту з 24 спеціальностей, з 349 перших слухачів 210 – представники соціально-гуманітарних дисциплін, 108 – природничих та 31 – мово-знавчих, найчисленніші відділення – історії України – 49 слухачів, філософії – 29, політології – 22, конкретної економіки – 17, з природ-ничих наук: хімії – 24, математики – 21.

Особливо актуальним питання підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів стало на початку 90-х. Перш за все – з таких важливих галузей знань, як ринкова економіка, право, соціологія, управління, організації і планування господарської діяльності, екологія і охорона здоров’я, духовна культура, мова ділового спілкування.

З цією метою у 1991 році при Київському державному університеті ім.Т.Г.Шевченка було також створено Міжгалузевий інститут підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів. На навчання у ньому запрошувались керівники організацій і установ, господарські і інженерно-технічні працівники, представники творчих і громадсько-політичних організацій, вчителі, лектори. Окрім викладачів університету в інституті викладали співробітники наукових академічних установ Києва і республіки, працівники радянських органів управління і урядових установ, провідні спеціалісти-практики.

Вже через декілька років в університеті працювало 5 підрозділів аналогічного профілю: інститут підвищення кваліфікації викладачів вищої школи, міжгалузевий інститут підвищення кваліфікації та пере-підготовки кадрів, спеціальний факультет підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів на радіофізичному факультеті, факультет підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів в Інституті україно-знавства, факультет перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів сфери зовнішніх зносин при Інституті міжнародних відносин.

Звичайно, ці утворення робили певний внесок у підго¬товку спеціалістів для нашої держави, у зміцнення матеріально-технічної бази університету. Проте зазначені підрозділи фактично діяли ізольовано один від одного, а це призводило до дублювання: спеціа-лісти з однієї кваліфікації в різних підрозділах, діяльність окремих ланок цих підрозділів дублювала роботу відповідних факультетів та кафедр університету.

Тому для координації наукової, методичної, фінансової діяльності цих підрозділів у 1994 році було прийнято рішення про створення єдиного загального університетського центру – Інституту післядипломної освіти (ІПО) Київського університету імені Тараса Шевченка і розташування його в комплексі приміщень ІПК.

   Основним завданням Інституту післядипломної освіти було визначено підвищення кваліфікації та перепідготовку викладачів вищих навчальних закладів всіх рівнів акредитації та спеціалістів з вищою освітою.

  В різні роки ІПК, ІПО та споріднені підрозділи університету, які опікувались підвищенням кваліфікації, очолювали:

• Глущенко Андрій Арсенович (1973 – 1982)
• Дубина Кузьма Кіндратович (1956 – 1964)
• Доній Микола Романович (1964 – 1975)
• Жуков Сергій Анатолійович (06.2004 – 09.2004)
• Корольов Борис Іванович (1984 – 1991)
• Невесенко Віктор Іванович (1997 – 2004)
• Нелеп Анатолій Тарасович (1975 – 1984)
• Новиков Микола Миколайович (1986 – 1992)
• Мороз Олексій Григорович (1995 – 1997)
• Перга Віталій Михайлович (1992 – 1994)
• Путята Всеволод Йосипович (1967 – 1973)
• Шиманський Юрій Іванович (1981 – 1985)
• Шульга Захар Петрович (1951 – 1953)
• Пересєкін Валерій Миколайович (2004-09.2015)
• З 2015 року  Рожко Олександр Дмитрович
• З 2020 року Інститут післядипломної освіти очолює Ткаченко Наталія Володимирівна

За понад 60 років свого існування ІПО став ключовою ланкою у національній системі неперервного навчання, яка забезпечує фахове удосконалення громадян, поглиблення і оновлення професійних знань, умінь і навичок в умовах конкурентного середовища.

Інститут також забезпечує одержання нової кваліфікації, нової спеціальності та професії на основі здобутого раніше рівня освітньої та професійної підготовки і набутого практичного досвіду та індивідуальне самостійне навчання людини незалежно від віку.

На сьогодні Інститут післядипломної освіти здійснює перепідготовку (заочна форма навчання) за спеціальностями: «Право», «Психологія», «Менеджмент (Бізнес-школа. МБА)», «Фінанси, банківська справа та страхування», «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії», «Міжнародне право», «Міжнародні економічні відносини».

    Гарантом якості навчального процесу в Інституті є високопрофесійні науково-педагогічні працівники. Високий рівень фахової підготовки забезпечують 30 професорів і 80 доцентів та кандидатів наук, інші висококваліфіковані працівники з великим досвідом наукової та практичної роботи.

Підготовка фахівців високого рівня супроводжується постійною актуалізацією навчальних планів із урахуванням потреб життя і розвитку науки, а також вимог Болонського процесу, підготовкою підручників нового покоління, запровадженням інтерактивних технологій у навчальному процесі, а також інтеграцією освіти із практичною діяльністю.