Інтерв’ю з Юлією Павлович
– Пані Юліє, будь ласка, розкажіть про себе та Вашу обрану спеціальність в нашому Інституті?
Мене звати Юлія, я психолог, гештальт-консультант, CHRO в ІТ сфері, одружена, українка.
Моя ідентичність «психолог» сформувалася, великою мірою, завдяки Інституту.
Пригадую день, коли принесла документи для вступу. В кабінеті було декілька викладачів і одна з них, поки я писала заяву на вступ, весь час пояснювала відвідувачам, які документи треба, яка різниця між цим і іншим, як виглядають іспити тощо. Мене вразило, з якою повагою, спокоєм і доброзичливістю в голосі, вона розмовляла з кожним. З того моменту я зрозуміла, що я в потрібному місці:).
Я обрала спеціальність «Психологія сім’ї з основами психотерапії» бо мала і маю зараз, велике бажання поглиблюватись в цю тему.
– Ким Ви хотіли стати у дитинстві? Коли все ж таки виникло бажання присвятити своє життя психології?
Я з неповної сім’ї і в дитинстві мріяла та хотіла, щоб в мене була своя повна сім’я. Зараз так і є.
До того, як я почала працювати психотерапевтом, я працювала в галузі психології – управління персоналом. На мою думку, це теж про «сім’ї», тобто про системи, тільки не з родинними зв’язками, а з робочими.
Моє бажання присвятити свою діяльність саме психотерапії – дуже особиста історія, пов’язана з власними кризами і втратами рідних.
В мене була улюблена робота, хороша позиція, заробітна плата, але для криз та втрат це нічого не значить, якщо ви розумієте мене. Моїх способів бути не вистачало.
Я спробувала все, що було доступно на той час, від холотропного дихання, різних лекцій, до ретритів, подорожей і іншого. Так я прийшла в психотерапію.
– Яку сферу психології, наразі, Ви вважаєте затребуваною і перспективною?
На мій погляд, наразі, всі сфери психології є затребуваними і перспективними.
Простір України потребує психологів з різними напрямками і спеціалізаціями.
– Кого із викладачів Інституту Ви згадуєте із вдячністю?
Буже багато вдячності, боюсь когось не вказати.
Насамперед – Ольга Вікторівна Аслан, людина, яка весь час була на зв’язку з нашою групою 9.221 МПсС, відгукувалась на всі запити і чула нас. Вдячна за Людяність, інтелігентність, порядність.
Данилюк Іван Васильович – людина, на яку хочеться рівнятися.
Шевченко Лідія Григорівна, Пащенко Світлана Юріївна, Ліна Аліківна Колісниченко, Завязкіна Наталія Володимирівна. Насправді моя вдячність усім викладачам. Наша група була дуже великою – 47 студентів. Справлятися з таким об’ємом, думаю, нелегко:).
Вдячна за практичні заняття, відношення до нас, матеріал. Було важко, але цікаво:).
– Які Ваші хобі? Як порадите відволікатися від повсякденної стресової роботи психолога?
Я люблю плавати, втікати з міста на природу, при будь-якій нагоді.
Якщо маю складні місця в роботі, то супервізія, моя власна терапія, інтервізія допомагають пройти це.
Інколи треба побути одній, інколи шукати коло підтримки.
– Розкажіть про Ваш найбільший успіх.
Складне питання. Я б не хотіла поділяти щось на успіх і неуспіх. Думаю, що найбільша радість – це моє неідеальне, живе і автентичне життя. Змога рухатись в ньому відчуваючи себе добре, бути вірною собі, бути в зв’язку з іншими. Я працюю з IT-спеціалістами по всьому світу, займаюсь психотерапією українських пар та сімей і маю віру, що це допомагає людям жити.
Спілкувалася з Юлією координатор Офісу випускників ІПО КНУ імені Тараса Шевченка, Тетяна Аністратенко
08.11.2023
